|
Днями у відомому волинському виданні «Сім’я і дім» було надруковане інтерв’ю з кращим футзальним гравцем Волині Володимиром Бобилєвим. Зазначимо, що журналісти цієї газети з небагатьох тих, хто по-справжньому долучається до справи популяризації нашого виду спорту. І інтерв’ю з людиною, яка також зробила вагомий внесок у те, щоб про волинський футзал почули в усіх куточках країни, тому підтвердження. Отже, розмова Андрія Собуцького з кращим бомбардиром двох останніх чемпіонатів України у першій лізі, чемпіоном та володарем кубка Волині, гравцем ковельського «Шанс-Авто» Володимиром Бобилєвим читайте далі!
Володимир БОБИЛЄВ: «Колись я навіть не знав, що таке Ковель, а тепер звідси ні кроку»
Минуло два роки відтоді, як на Волині відродилося існування меншого брата великого футболу. Завдяки командам «Шанс-Авто» та «Буран-Негабарит» Ковель надійно прописався на футзальній карті України. Понад те, вболівальники з міста залізничників пишаються, що саме «шансівець» Володимир Бобилєв два роки поспіль перемагає в суперечці бомбардирів першої ліги України з футзалу. Незважаючи на молодий вік, футболіст встиг на професійному рівні пограти за вінницький «Темп», СК «Волинь», «Ікву» (Млинів), житомирське «Полісся», «Газовик-Скала» (Стрий), львівські «Карпати» та «Арсенал» з Білої Церкви. Та, либонь, найбільшого успіху Володимир досяг із «Шанс-Авто», коли в цьому чемпіонаті зупинилися за крок до виходу у Вищу лігу України з футзалу. У літнє міжсезоння СіД поспілкувався із забивним нападником.
– Володимире, ти народився і виріс у Вінниці. Як опинився на Волині?– Так, моя мала батьківщина – столиця східного Поділля Вінниця, де й досі проживають батьки. Одного разу проводили обласний турнір з футболу, в якому я брав участь. Мені тоді було років п’ятнадцять, однак своєю грою привернув увагу селекціонерів луцької «Волині», які спеціально приїхали на змагання, щоб переглядати молоді таланти. Вони запропонували спробувати свої сили у Віталія Кварцяного. Я погодився. У першому сезоні головний тренер попросив відіграти за «Феміду-Інтер», а в наступних двох уже був гравцем ФК «Волинь» та його фарм-клубу «Ковель-Волинь-2».
– По тому грав у «Карпатах», але знову опинився в Ковелі…– Після того як ковельська команда знялася з першості України другої ліги, клуб віддав мене в оренду у млинівську «Ікву», яка щойно туди пробилася (партнерами Володимира в Млинові були нинішній воротар «Волині» Віталій Неділько та форвард «Дніпра» Володимир Гоменюк. – Авт.). Згодом була оренда в житомирське «Полісся», а через півроку я підписав контракт з командою «Газовик-Скала», яка виборола путівку до першої ліги. За два сезони виступів у Стрию мене помітили представники «Карпат» і наступного року я вже захищав кольори львівського клубу. Коли головним тренером був Юрій Дячук-Ставицький, стабільно потрапляв до заявки на матч, а от його наступникові Олександру Іщенку чимось не сподобався, тому здебільшого не грав. Як результат – перехід в амбітний колектив з Білої Церкви, що боровся за підвищення в класі. Однак відіграв тільки перше коло, оскільки захворів на енцефаліт. А вже влітку 2009 року Олександр Мороз створив футзальну команду «Шанс-Авто». Після кількох перемог на місцевому рівні заявилися на першу лігу. У дебютному сезоні досягли непоганих результатів: дісталися 1/8 фіналу розіграшу Кубка України та посіли сьоме місце в чемпіонаті, забивши, рекордно на той час, 95 м’ячів.
– Два роки поспіль ти стаєш найкращим голеадором першої футзальної ліги. Маєш секрет результативності?
– Це заслуга команди, адже в більшості випадків саме партнери створюють моменти, а я вже намагаюся якомога частіше їх реалізовувати. Мені поталанило грати у клубі, який сповідує потужний атакувальний стиль. Переконаний, і глядачам у залі значно приємніше споглядати за грою команди, що не закривається наглухо в захисті, а ні на мить не зупиняється й постійно бомбардує ворота суперника.
– Де ліпше почуваєшся: на смарагдовому полі стадіону чи у спортзалі?
– Чесно кажучи, більше подобається грати у великий футбол, проте легше на міні-футболі. Чому? У футзалі маєш конкретний відрізок часу, скажімо, дві хвилини, і відпрацьовуєш на повну. Відпочив трохи і знову в бій. Коли ж бігаєш 11х11, то усі дев’яносто хвилин потрібно вести гру, надто коли граєш під нападниками.
– Хто з відомих футболістів тобі імпонує?– Безперечно, Зідан. Це футболіст від Бога. Проте дуже не люблю, коли мене починають порівнювати із кимось, мовляв, манера гри близька до Юрія Калитвинцева чи Звоніміра Бобана. Це ж нісенітниця! Мені ще працювати, працювати і ще раз працювати, аби хоча б наблизитися до їхнього рівня.
– Розкажи про свої моменти істини і хвилини слави у футзальній кар’єрі…
– І сміх і гріх – коли після ігор та тренувань до мене підходять голкіпери й показують синяки на тілі від м’яча. А найбільш розпачливим є момент, що трапився на останній секунді матчу з лідером змагань чернівецьким «Меркурієм». У тій виїзній грі драматизму вистачало вдосталь: 0:2 програвали, 2:2 зрівняли, потім знову «горіли» 2:3. І от, замінили воротаря на п’ятого польового й всіма силами атакуємо. Партнер проривається флангом, робить простріл на дальню штангу, де мене на хвильку забули захисники. Я вже роблю рух ногою, бачу круглого в сітці, однак в останню мить голкіпер черкає ногою м’яча і той трішки підскакує. Удар не вийшов, і захисник вибив на кутовий, який ми розіграти вже встигли через фінальний свисток. Образливо те, що чернівчани закинули цей кількасекундний момент в інтернет, назвавши мене незграбою.
– Як до футболу ставиться твоя сім’я?
– Та завдяки футболу я познайомився з дружиною! Руслана ходила на матчі, коли я грав за «Ковель-Волинь-2». Якось нас познайомили друзі, і ми почали зустрічатися. Через півтора року одружилися. Уявіть, мені було всього двадцять, та я тоді ні миті не вагався й не жалкую. Ми виховуємо чотирирічну донечку Крістіну. І якщо колись навіть не знав, що таке Ковель, то тепер я звідси ні крокуJ
Андрій СОБУЦЬКИЙ
«Сім’я і дім»
На фото Андрія СОБУЦЬКОГО: Володимир Бобилєв на стадіоні «Верес» та з найпалкішою вболівальницею – доцею Крістіною.
P.S. Розмова відбувалася 6 липня, в день, коли Володимир святкував 27-річчя, а його клуб «Шанс-Авто» два роки з дня заснування. «Сім’я і дім» бажає Володі стати найкращим бомбардиром уже вищої ліги України з футзалу та потрапити до складу національної збірної!
Профайл гравця на сайті ФФВ - http://www.ffu.org.ua/ukr/tournaments/arch2/prof/292/
|
Вітаю Вас Гість | RSS
